Чому важливо розвивати українську культуру сьогодні?

Ілона Горова

‍

^{"Любіть Україну, як сонце любіть,}

^{як вітер, і трави, і води...}

^{В годину щасливу і в радості мить,}

^{любіть у годину негоди."}

^{Володимир Сосюра}

‍Коли ми говоримо про культуру, часто уявляємо щось музейне: старовинні вишиванки за склом, картини, знайомі з уроків мистецтва, або народні пісні, що лунають лише державні свята. Але українська культура – це не лише про минуле. Це про нас сьогодні. Про те, що ми слухаємо в навушниках дорогою до університету, які книжки читаємо, якою мовою жартуємо з друзями й навіть про те, які меми розлітаються в соцмережах. І саме зараз, як ніколи, важливо її розвивати.

Кожна нація має свій унікальний “код” – набір звичок, традицій, історій і символів, які формують її характер. Для України цей код століттями намагалися переписати: нас позбавляли мови, перекручували історію, нав’язували “чужі” цінності. І попри все це - наша культура завжди проростала.  Сьогодні, коли ми виборюємо право бути собою, вона стає нашим щитом. Мова, музика, література, кіно – це ті речі, які відрізняють нас від інших і роблять нас унікальними. Якщо ми не будемо розвивати свою культуру, то втратимо не тільки спадщину, а й частину власного “я”.

Мова –це серце культури. Коли говориш українською, навіть прості буденні речі звучать інакше: тепліше, ближче, справжніше. Сьогодні дедалі більше молоді переходить на українську, і це неймовірний знак: ми починаємо цінувати себе. Та мова – не лише спілкування. Це доступ до нашої літератури, гумору, фольклору без перекручень. Це те, що допомагає світу побачити нас такими, якими ми є, а не крізь чужі “фільтри”.

Подивіться на сучасну українську музику, кіно чи мистецтво – вони вже давно вийшли за рамки “етнографії”. Гурти, які виступають на європейських сценах, письменники, чиї книжки перекладають іноземними мовами, художники, які створюють роботи про війну та свободу. Це не просто творчість. Це меседж: ми є, ми живі, ми боремося. Культура – це ще один фронт. І кожен концерт, книга чи виставка – доказ того, що нас не зламати.

Часто чую від друзів: “Навіщо та культура? Головне – технології, бізнес, професії майбутнього”. Так, це теж суперважливо. Але якщо в тебе немає внутрішньої опори, якщо ти не знаєш, хто ти і звідки – ти стаєш “людиною світу” без коріння. А культура дає це коріння. Вона робить нас впевненими й вільними. Бо, погодьтесь, коли ти дивишся український фільм і розумієш усі відсилки й жарти – це відчуття “свого” нічим не заміниш.

Розвиток української культури важливий не лише для нас , а й для того, як нас сприймають інші. Довгі роки Україну сприймали через призму “чогось російського”. Але світ поступово відкриває нас по-справжньому, і  ключову роль у цьому відіграють культурні продукти. Музика, серіали, сучасна література, фестивалі – усе це формує образ України. Якщо ми будемо вкладати в культуру, нас будуть знати не лише як країну війни, а як країну творчих ідей, талановитих людей і яскравої енергії.

Що означає розвивати культуру? Це не обов’язково створювати шедеври. Розвиток культури може бути дуже простим:

• читати сучасних українських авторів,

• слухати українську музику,

• дивитися наше кіно,

• відвідувати виставки,

• підтримувати місцевих митців.

Культура живе тоді, коли її споживають і поширюють. Кожен із нас може стати її “послом”.

Час, у якому ми живемо, дуже крихкий. І саме в такі моменти культура стає не розвагою, а потребою. Вона лікує, надихає, дає сили рухатися далі. Вона залишає для майбутніх поколінь свідчення того, ким ми були й як боролися. Якщо сьогодні ми будемо розвивати українську культуру, завтра наші діти й онуки зможуть сказати: “Ми маємо чим пишатися”.

Отже, українська культура – це не просто набір традицій, а наша жива історія , яка пишеться щодня. Вона потрібна нам, щоб відчувати свою унікальність. Вона потрібна світу, щоб дізнатися про нас. І вона потрібна майбутньому, щоб пам’ятати, хто ми є.

Тому розвивати українську культуру сьогодні – це не романтика, не “опція”, а обов’язок.

Це наша форма сили. Це наш спосіб залишитися собою у світі, де так легко загубитися. Якщо кожен із нас робитиме маленькі кроки: слухати, читати, підтримувати, творити – культура стане тією опорою, яка витримає будь-які бурі.

‍

Фото в мініатюрі: Dmytro Vynohrad/Unsplash

Фото в заголовку статті: Bernd Dittrich/Unsplash

‍